Уява – це джерело, з якого народжуються наші сни. Вона змішує спогади, емоції, страхи і надії в химерні картини, які ми бачимо, коли засинаємо. Але що було б, якби людство втратило здатність уявляти? Якими стали б сни, позбавлені творчості, абсурду і символізму?
Сни перетворилися б на копії реальності
Без уяви сновидіння втратили б здатність до метафори. Ми більше не бачили б літаючих міст, дерев, які говорять чи зустрічей із померлими – лише повтори буденності. Наші сни стали б схожими на камери спостереження: зустрічі, робота, дороги, без іскри дива.
Це були б спогади без жодного творчого втручання.
Емоції стали б плоскими, як сірі екрани
Уява дозволяє нам відчувати в сні сильні переживання – політ, закоханість, жах, захоплення. Без неї ці емоції зникли б або втратили глибину.
Ми могли б бачити сон про втрату, але не відчували б туги. Могли б бачити сон про море, але без відчуття вітру, бризу чи свободи.
Символи зникли б із підсвідомості
Сни часто говорять із нами через символи: зламаний ключ, лабіринт, поїзд без зупинок. У світі без уяви ми втратили б цей таємний код. Наші сни стали б буквальною трансляцією реальності без смислового підґрунтя.
Психоаналітики залишилися б без роботи, бо не було б чого тлумачити.
Роль сну змінилася б назавжди
Сни виконують терапевтичну функцію – вони дозволяють мозку обробляти досвід, шукати рішення, вивільняти напругу. Уява – ключ до цього процесу. У світі без неї сон перетворився б на технічну процедуру, як оновлення системи.
Емоційне відновлення було б неповним, а отже, і душевна рівновага – під загрозою.
Ми стали б менш людяними
Сни – це частина нашої внутрішньої мови. Вони творять міфологію, натхнення, ідеї для картин, книг, пісень. Без них ми втратили б здатність мріяти наяву.
А без мрій – яка ж тоді різниця між нами і машинами?
