Уявіть собі YouTube в альтернативному Всесвіті: замість пранків та оглядів гаджетів – аналітика про сенс буття, ТОП-5 ідей про свободу волі, реакції на діалоги Платона та стріми з розбором Гегеля. Звучить божевільно? А от і ні. Сьогоднішній світ відкритий до філософії як ніколи – у TikTok пояснюють Канта за 60 секунд, а на YouTube збирають мільйони переглядів відео на тему “Чи існує реальність”. Але хто зі справжніх філософів міг би підкорити YouTube у 2025 році?
Діоген: топовий коментатор і троль
Цинік Діоген точно мав би власний канал. Його формат – вуличні інтерв’ю в стилі “А навіщо тобі айфон, якщо ти не можеш знайти себе?” або “Чому ти живеш у квартирі, а не в бочці?”. Він би створював провокативні відео з мінімальним монтажем і максимальною щирістю.
У нього була б армія фанів за чесність і філософське тролінг-мислення. Він би з легкістю викривав поверхневість культури споживання і говорив:
“Маю сонце, маю свободу – і цього достатньо”.
Сімона де Бовуар: фемінізм, стиль і глибина
Сімона вела б канал у стилі есе-влогу. Теми – свобода, жіноча суб’єктність, стосунки без домінування, інтелектуальна любов. Вона робила б аналітику фільмів, обговорення сучасної гендерної політики, Q&A “Чи можна бути вільною в парі?” та реакції на сексистські тренди.
Її блог був би витонченим, спокійним і надзвичайно змістовним. Фраза: “Жінкою не народжуються – нею стають” стала б слоганом каналу.
Ніцше: YouTube-поет і пророк нового
Фрідріх Ніцше став би харизматичним лідером думок. У нього були б чорно-білі відео з музикою у стилі дарк-джазу, фрази типу “Бог мертвий, але це не привід бути банальним” і аналітика культури сили, волі, індивідуальності.
Він записував би монологи на даху, в пустелі або в лісі – все заради атмосфери. Його відео збирали б як захоплені коментарі, так і бурю критики – і саме тому ставали вірусними.
Сократ: стріми з запитаннями до підписників
Сократ не мав би сценаріїв – лише живі стріми, де він ставив би незручні запитання.
“Що таке щастя?”, “А чи ти справді живеш, чи просто існуєш?”, “Коли ти востаннє думав сам, а не повторював почуте?”.
Його канал – платформа для думання вголос, глибоких дискусій у коментарях і постійної спроби зрозуміти себе.
Його метод – діалог. Його стиль – спокійний, але глибоко пронизливий. Слоган:
“Я знаю тільки те, що нічого не знаю – але це вже щось”.
Аристотель: енциклопедист з монетизацією
Аристотель мав би один із найбільш структурованих каналів. Теми – логіка, етика, політика, біологія, риторика. Він розбивав би складне на просте, створював плейлисти типу “Мислення для початківців”, “Етика в дії” та “Як правильно сперечатися”.
Його відео були б ідеально оптимізовані для алгоритмів YouTube, з красивими прев’юшками й вдалим SEO.
Як справжній вчений – він поєднував би науку з практикою, пояснюючи, як філософія працює у повсякденності.
Світ змінився, але філософські питання залишилися тими самими: хто я, навіщо я тут, і як мені жити? Якби філософи минулого мали YouTube, вони не змагались би за хайп. Вони викликали б нас думати. І можливо, саме цього сьогодні не вистачає в нашому цифровому потоці – відео, яке змінює не настрій, а світогляд.
