Ми всі знаємо таких людей: вони ніби поруч, але десь далеко. Вони можуть бути мрійниками, інтровертами, фантазерами або просто тими, хто не приймає загальноприйнятих норм. Їм добре наодинці, вони можуть годинами думати, читати, вигадувати історії чи просто дивитися в небо. Інші часто кажуть про них: “він живе у своєму світі” – іноді з ноткою осуду, іноді – з легкою заздрістю.
Власний світ – це втеча чи форма захисту?
Багато хто створює власний внутрішній світ як реакцію на зовнішній – надто жорсткий, шумний або такий, що не приймає їх. Це може бути реакцією на травму, розчарування або просто рисою характеру. Створення “власного світу” дозволяє зберегти цілісність, зменшити емоційне навантаження і залишитись вірним собі. У цьому світі людина має контроль, якого їй бракує в реальності.
Плюси життя у власному просторі
Бути “в своєму світі” – це не обов’язково бути відстороненим чи дивним. Це також:
- вміння творити;
- багата уява;
- глибока внутрішня робота;
- здатність бачити незвичне у звичайному;
- сила залишатися собою попри тиск.
Іноді саме такі люди створюють нові ідеї, книги, мистецтво або бачать реальність під кутом, недоступним іншим.
Чи це заважає соціалізації?
Проблема виникає тоді, коли людина втрачає контакт із зовнішнім світом повністю. Коли вона не може виконувати базові функції, спілкуватися або адаптуватися. Важливо розуміти різницю між внутрішнім багатством і соціальною ізоляцією. Якщо людина балансує – вміє і бути в собі, і виходити назовні – це не проблема, а дар.
Що каже психологія?
Психологи вважають, що “власний світ” – це нормальна складова особистості, якщо вона не переходить у форму патологічної ізоляції. Наприклад, у дитинстві це часто проявляється як багата уява, у підлітковому віці – як філософські пошуки, а в дорослому – як саморефлексія. Усе залежить від міри, контексту і здатності повертатися до реальності. Життя у своєму світі не означає втечу – іноді це шлях до істинної присутності.
Свій світ – це не втеча, а можливість бачити світ інакше. У ньому – спокій, сенс, творчість, натхнення. Проблема не в тому, що людина мріє, а в тому, що її можуть не зрозуміти. Але якщо зберегти зв’язок із собою та навколишніми, жити у своєму світі – не тільки не погано, а й дуже цінно.
